У грудні 2014 р. американська Westinghouse після більше ніж дворічної перерви відновить постачання доопрацьованих збірок ядерного палива.

Першу партію - після узгодження з Державною інспекцією з ядерного регулювання (ДІЯРУ) - почнуть завантажувати у третій енергоблок Південноукраїнської АЕС.

Це станеться під час планово-попереджувального ремонту, який закінчиться у січні 2015 року. Про це ЕП повідомив новий голова ДІЯРУ Сергій Божко.

Щоб угода стала можливою, чинний контракт між «Енергоатомом» та шведським підрозділом Westinghouse Electric Sweden AB на постачання ядерного палива для українських АЕС продовжили на п'ять років. 11 квітня 2014 року сторони вирішили, що договір діятиме до 2020 року.

Звичайно ж, це стало перемогою для американської компанії, яка вже багато років намагалася постачати паливо для України. Досі цій співпраці заважали аж надто близькі стосунки керівництва України та Росії. Однак тепер, коли Кремль підтримує терористів на сході та півдні, все інакше.

Україна навіть поставила крапку в розслідуванні інциденту, під час якого одна з партій американського палива не підійшла для використання на ПУАЕС.

Коли лобі «Росатома» було сильним, росіяни намагалися довести, що збірки Westinghouse взагалі непридатні для реакторів, що працюють в Україні. Зараз українська влада погодилася, що американське паливо якісне.

За словами президента Westinghouse Electric Company Дені Родеріка, пролонгація угоди «стала свідченням якості нашого продукту і ще одним підтвердженням, що з його використанням на Південноукраїнській АЕС не було ніяких проблем. Це довела і спільна інспекція «Енергоатома» та Westinghouse.

Сторони підтвердили: паливо Westinghouse може безпечно використовуватися, незважаючи на деякі проблеми з паливом компанії-конкурента.

Тобто голова іноземного представництва не лише заявив про високу якість американського палива, але й констатував існування проблем з паливом головного конкурента - російськоого ТВЕЛа. Досі «Росатом», до складу якого входить ТВЕЛ, робив вигляд, що їх збірки бездоганні.

Така заява детонувала вал чорного піару в українських ЗМІ. «Новий Чорнобиль» - такою є головна теза, за допомогою якої росіяни намагаються зірвати угоду з американцями. Одним з елементів «чорнухи» стало пікетування київського офісу ДП «Енергоатом» на Великдень, 20 квітня.

Згодом стало відомо, що на чорну піар-кампанію проти Westinghouse Росія начебто витратить 5 млн. дол. Можливо, це і не так, але «Росатом» таки намагається завадити переведенню українських АЕС на американські збірки.

Офіційно голова корпорації «Росатом» Сергій Кірієнко заявив, що вибір американського партнера нібито зумовлений політичним рішенням.

Російський вчений Борис Калінін навіть називає спроби диверсифікувати джерела постачання ядерного палива «політичним шантажем, за наслідки якого Україні доведеться відповідати перед світовим співтовариством».

Зрозуміло, що бездумний чорний піар в українській пресі не йде на користь ні громадянам, ні атомникам. Це лише посилює недовіру до атомної енергетики, замінити яку в найближчі десятиріччя іншими видами генерації просто неможливо.

Щодо найближчого майбутнього ТВЕЛ може не хвилюватися. Співпраця з Westinghouse не виключає подальше використання російського палива, адже американські паливні збірки планувалося завантажувати лише на два енергоблоки Південноукраїнської АЕС та на один блок Запорізької АЕС.

Решта 12 реакторів ще довго працюватимуть на російському паливі. Саме про це йшлося у недавній заяві «Енергоатома».

Проте стратегічна картина змінилася. Співпраця з американцями унеможливить повну залежність України від монопольного російського постачальника. Тепер ТВЕЛ буде лише одним з партнерів України.

З новин, які публікуються у російських ЗМІ, можна побачити, що жодних гарантій збереження монополії вже нема. Принаймні, «Енергоатом» їх вже не надає.

Отже, анексія Криму дала початок гострій боротьбі за український ринок ядерного палива між двома світовими лідерами.

Ціна питання - 600 млн. дол на рік, така вартість ядерного палива на всіх українських АЕС. Ще 200 млн. дол Україна платить росіянам за вивезене на тимчасове зберігання в Росію відпрацьоване паливо з трьох АЕС (на Запорізькій АЕС збудоване власне сховище).

Російські атомники твердять: якщо на українських АЕС встановлені реактори радянського проекту, то потрібно використовувати лише російське паливо, спеціально сконструйоване для власних реакторів. Зокрема, російські паливні стрижні мають форму шестигранника, а збірки інших виробників - квадратні.

Американський дизайн збірок, за твердженнями російських пропагандистів, може призвести до виходу з ладу реакторів українських АЕС, що нібито загрожує «другим Чорнобилем».

Проте це спростовує сам «Енергоатом». Російський ТВЕЛ упевнено опановує світовий ринок, намагаючись постачати ядерне паливо на реактори інших світових виробників, конструкція яких відрізняється від російських проектів. Щоб пересвідчитися у цьому, варто зайти на сайт компанії ТВЕЛ.

Вона з гордістю заявляє: «ТВЕЛ розробив ядерне паливо для реакторів західного дизайну з використанням кращих конструкторських рішень, розроблених для реакторів ВВЕР. Успішна реалізація міжнародного проекту «ТВС-квадрат» дозволить компанії вийти на ринок реакторів західного дизайну - це понад 50% світового реакторного парку».

Що цікаво, просування російського ядерного бізнесу на світовий ринок відбувається без чорного піару. Так нахабно росіяни поводять себе лише у «братських» країнах.

Світовий досвід свідчить: атомна енергетика держави не повинна залежати лише від одного постачальника. Для України це питання енергетичної безпеки, адже 15 ядерних енергоблоків виробляють майже половину всієї електроенергії країни.

Отже, диверсифікація постачання ядерного палива для України повинна була відбутися вже давно. На тлі військового вторгнення Росії в Україну це питання лише набуло актуальності. Наче після тривалого сну Україна побачила, що цілком залежить від країни-агресора.

Співпраця України з американською Westinghouse почалася ще за часів президентства Леоніда Кучми. Екс-голова держави виходив з ідеї забезпечення альтернативних поставок палива.

У 1999 році Westinghouse стала співзасновником Центру проектування активних зон на базі Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут». В результаті, коштом американської сторони Україна отримала науковоємні технології з проектування ядерного палива, активних зон реакторів, аналізу безпеки, ліцензування та використання ядерного палива.

Це стало початком проекту «Кваліфікації ядерного палива для України», що реалізується відповідно до угоди між урядами України та США від 2000 року і має на меті диверсифікацію постачання ядерного палива.

Протягом 2005-2010 років успішно здійснювалася дослідна експлуатація шести американських збірок ПВЗ-W на енергоблоці №3 ПУАЕС. У серпні 2005 року на третьому енергоблоці були завантажені перші шість збірок американської Westinghouse, які працювали поруч з російськими касетами.

У серпні 2009 року американці надали ще 42 паливні касети для третього блоку ПУАЕС, які до кінця березня 2010 року були повністю завантажені у реактор.

Тоді президент «Енергоатома» Юрій Недашковський заявив, що цей проект «став найуспішнішим серед усіх міжнародних проектів, реалізованих в українській атомній енергетиці». Фінансування здійснювалося в межах Міжнародної програми з ядерної безпеки США.

Успішна співпраця завершилася тим, що в березні 2008 року «Енергоатом» підписав з Westinghouse Electric Sweden AB комерційний контракт на забезпечення протягом 2011-2015 років свіжим ядерним паливом від трьох до шости енергоблоків з реакторами типу ВВЕР-1000.

Звісно, Росія не хотіла ввозити до себе відпрацьовані збірки американського палива. В подальшому його планували відправляти до Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП), яке планували збудувати на майданчику Чорнобильської АЕС за технологією американської компанії Holtec.

За часів Віктора Януковича цей проект зупинили, а вже 23 квітня 2014 року Кабінет міністрів дозволив «Енергоатому» розробити проект землеустрою 45 га в зоні ЧАЕС, де буде розміщене сухе сховище для зберігання відпрацьованого палива з трьох АЕС, крім ЗАЕС, протягом 100 років.

За підсумками експерименту комісія НАЕК «Енергоатом» за згодою з Держатомрегулювання (керувала Олена Миколайчук) видала акт про підтвердження відсутності будь-яких перепон для подальшого завантаження американських паливних касет.

На початку 2011 року в межах діючого комерційного контракту з Westinghouse - тобто вже не безкоштовно - було завантажено першу партію ядерного палива ПВЗ-W у третій блок реактора ПУАЕС. У його активній зоні поруч з російськими було розміщено 84 касети - більше половини від загальної кількості паливних збірок. Всього в активній зоні реактора знаходиться 163 збірки.

У травні 2011 року надійшла друга комерційна партія палива ПВЗ -W, призначена для активної зони енергоблоку №2 Південноукраїнської АЕС.

Однак у квітні 2012 року під час перевантаження палива на енергоблоках № 2 і №3 було виявлено паливну збірку виробництва Westinghouse з пошкодженими дистанціонуючими решітками, які утримують у вертикальному положенні довжелезні паливні стрижні.

За складним формулюванням ховається те, що на касетах були незначні подряпини. Хоча пошкодження були виявлені лише на елементах каркасу і не мали жодного дефекту на паливних стрижнях, у яких розташовані уранові таблетки, в інформаційному просторі зчинився шалений галас. У такий спосіб за допомогою преси конкуренти спробували на певний час витіснити американців з України.

Резонно постає питання: чому ні ДІЯРУ, ні «Енергоатом» жодного разу не оприлюднили в пресі гострі проблеми, що виникали в ході експлуатації модернізованого російського палива?

Відмови збірок ТВЕЛ супроводжувалися не лише деформацією касет, але і їх негерметичністю. Тобто радіація опромінювала навколишнє середовище. Фактично регулятор приховував ядерні загрози. Водночас чорного піару, спрямованого проти російського ТВЕЛу, в Україні ніколи не було.

Ймовірніше за все, така лояльність до «Росатому» існувала з суто політичних причин.

Розгерметизації американських касет не було, значить, не було витоку радіації. Проте з огляду на радіаційну безпеку «Енергоатом» ухвалив рішення не завантажувати свіже паливо ПВЗ-W, тому подальше підживлення активних зон цих блоків здійснили російським паливом, що було у резерві. Поставки на блок №5 Запорізької АЕС були скасовані.

Водночас на енергоблоках №2 та №3 продовжили подальшу експлуатацію 93-х опромінених американських касет: 27 - на блоці №2 та 66 - на блоці №3. Дозволи на це надала ДІЯРУ.

Для розслідування причин пошкодження американських касет було створено міжвідомчу комісію за участю спеціалістів «Енергоатома», Westinghouse, Харківського фізико-технічного інституту та ДІЯРУ як спостерігача.

У липні 2012 року комісія завершила розслідування. Встановлено, що причиною пошкодження касет нібито стали конструктивні недоліки. Комісія розробила заходи з доопрацювання конструкції ПВЗ-W та коригування процедури транспортно-технологічних операцій з ядерним паливом.

Тоді ж вирішили: подальша експлуатація стане можливою лише за умови доопрацювання конструкцій ПВЗ-W, і це станеться у 2014 році. На вимогу ДІЯРУ після модифікації американських касет етап дослідної експлуатації ядерного палива Westinghouse знову почнеться з нуля. Отже, події розвиваються за раніше затвердженим планом.

«Економічна правда» звернулася за коментарями до «Енергоатому», ДІЯРУ та російського ТВЕЛу, але жодної відповіді не отримала.

Наталья Прудка

13.05.2014 г.[AT]